Сьогодні, 27 січня у Британії розпочався публічний судовий процес у справі убивства колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка, який у 2001 році отримав притулок в Об’єднаному Королівстві, а в листопаді 2006 року був убитий агентами російських спецслужб.
У еміграції Литвиненко активно критикував режим Путіна, а також звинуватив своє колишнє відомство організації терактів на території Росії, зокрема, вибухів житлових будинків восени 1999 року у Буйнакську, Москві та Волгодонську. Також Литвиненко опублікував книгу «Луб’янське злочинне угруповання» про корупцію та зв’язки КДБ-ФСБ із злочинним світом. В останні роки свого життя Литвиненко консультував спецслужби країн ЄС, зокрема, італійські, іспанські та британські щодо діяльності російської мафії.
Олександр Литвиненко, Володимир Путін. Колаж: Eyevine / Getty
Минулого тижня британське видання «Daily Telegraph» опублікувало власне розслідування обставин убивства Литвиненка. Джерело видання ін. американського Агентства національної безпеки стверджує, що його відомство має записи перехоплених розмов, які свідчать про те, що рішення про убивство Литвиненка ухвалювалося у Кремлі. Суддя, який веде справу, заявив, що володіє неспростовними доказами причетності Росії до убивства.
Також «Daily Telegraph» оприлюднила запис свідчень Литвиненка, в якому йдеться про дружбу Володимира Путіна і одного з «хрещених батьків» російської мафії Семена Могилевича, про поставки останнім зброї терористичній організації «Аль-Каїда».
Ось що розповів Литвиненко:
«Мене звати Олександр Литвиненко, я колишній офіцер ФСБ и КДБ. Сьогодні 23 листопада, я знаходжуся в Лондоні, зараз третя година дня. У жовтні 2005-го року я був у Італії, тоді я передав Маріо Скарамелла (італійський юрист, на той час – консультант парламентської комісії, так званої «комісії Мітрохіна», який розслідував діяльність радянських спецслужб в Італії – iPress.ua) інформацію про колишнього офіцера КДБ, ім’я якого (гудки), який був у контакті з «Аль-Каїдою», і у нього був контакт із агентами СЗР (Служба зовнішньої розвідки Росії – iPress.ua) и ФСБ. Цей агент здійснював вплив на чеченських бойовиків через СЗР і ФСБ, а також впливав на терористів «Аль-Каїди».
Маріо Скарамелла задавав мені питання про цього агента (гудки) і його групи. Я відповів на його питання. В один із днів, після того, як ця група була арештована, російські спецслужби попросили італійську поліцію арештувати мого брата і екстрадувати його в Росію. Це була спроба мене шантажувати, щоб я перестав співпрацювати з Маріо Скарамелла і Паоло Гуццанті (член Сенату Італії, – iPress.ua). Я думаю, я знаю, що російські спецслужби дуже побоюються «комісії Мітрохіна», і побоюється цей агент, який залучений в терористичну діяльність в Італії.
До цього, я видав велику кількість інформації про Семена Могилевича Маріо Скарамелла. Семен Могилевич – у списку найбільш розшукуваних людей ФБР. У Могилевича хороші особисті стосунки з президентом Росії Володимиром Путіним з 1994 і 1993-го років. Семен Могилевич підтримує хороший контакт з «Аль-Каїдою». Семен Могилевич продає зброю «Аль-Каїді».
Семен Могилевич. Фото: aif.ru
Хто такий Семен Могилевич?
Семен Юдкович Могилевич народився у 1946 році у Києві, у заможній єврейській родині. Батько керував великим поліграфічним комбінатом, мати – лікар. Закінчив економічний факультет Львівського університету.
Свій перший капітал Семен Могилевич заробив, скупаючи актикваріант, твори мистецтва та ювелірні вироби у євреїв, які виїжджали з СРСР. Згодом, уже перебравшись у Будапешт, Могилевич серед іншого купив там ювелірний завод і налагодив канал контрабанди антикваріанту з колишнього СРСР.
На початку 1970-х Могилевич переїхав з Києва до Москви, де діяв у складі люберецькогота солнцевського злочинних угрупувань – найбільших та найкривавіших на пострадянському просторі.
У 1990 році виїхав в Угорщину, де за корокий час став вагомою фігурою, інвестувавши значний капітал у місцеві підприємства, зайнявся наркоторгівлею та проституцією, корумпувавши тамтешніх політиків і силовиків. За короткий строк Могилевичу, який одружився на донці міністра внутрішніх справ Угорщини, вдалося скупити більшість підпримств місцевого ВПК, в тому числі заводи, які займалися виробництвом важкого артилерійського озброєння та систем ПВО.
Паралельно він розбудовує свій бізнес у США, де інвестує зокрема у компанію з виробництва магнітів «YBM magnex», яка входила до списку 300 компаній, що визначали індекс Доу-Джонса.
В середині 1990-х за Могилевича всерйоз беруться американські спецслужби. За їх інформацією, мафіозо створив глобальну мережу для відмивання грошей. У 1995 році Великобританія арештовує рахунки однієї з компаній Могилевича на суму 80 млн. доларів і видає ордер на його арешт. Згодом ордер було анульовано, однак «хрещеному батькові» по життєво заборонений в’їзд у Велткобританію.
У 1998 році справу проти Могилевича почали розслідувати Американці. У 2003 році ФБР оголошує його у міжнародний розшук, звинувативши у відмитванні 10 мільярдів доларів. ФБР назвала Могилевича одним з десяти найбільш розшукуваних злочинців – очолив десятку покійний нині лідер «Аль-Каїди» Осама бен Ладен, а Могилевич та його найближчі соратники – Ігор Фішерман та Анатолій Цура – посіли місця з п’ятого по сьоме.
Активність ФБР та європейських правоохоронців змусила Могилевича перебратися у Росію – під іменем Сергія Шнайдера. Загалом, за інформацією спецслужб у мафіозо є щонайменше 15 справжніх паспортів Росії, України, Ізраїлю та Угорщини на імена Семіон Моглерітіс, Семіон Могрілец, Сергій Магрілец, Семен Телеш, Сергій Палагнюк, Семен Палагнюк, Шимон Макельвітш, Шимон Макелвич, Сеймон Могилевск, Лев Фішерман, Симеон Телес, Семен Юдкович, Сергей Мангріяц. Прізвища Могилевич як правило змінював законним чином – завдяки одруженням.
У січні 1998 року Могилевича арештовують у Москві – за підозрою у несплаті податків. В Україні арешт Могилевича сприйняли як наступ Кремля на «схеми» РосУкрЕнерго (про газові схеми Могилевича – трохи нижче), російські ж оглядачі говорили про конфлікт між кланами у російській владі за право контролювати постачання газу за кордон. Влітку 1999 року Могилевича був звільнений під заставу, а у 2011 році справу проти нього закрили.
Потрібно розуміти, що російський криміналітет – це органічна частина російського істеблішменту. «Сама російська державність ще при Єльцині – і тим більше при Путіні – вибудувана як інструментарій кришування бандитизму. У Росії в буквальному сенсі цього слова немає закону і судової системи – рішення виносяться за вказівками адміністрації президента, керівництва правоохоронних органів та спецслужб. І без симбіозу із злочинним світом просто не обійтися – інакше вся система почне розсипатися. Ось чому російське керівництво так зацікавлене в знаходженні кримінальних авторитетів на своїй території і створення їм комфортних умов життя – ну і, зрозуміло, діяльності», – упевнений журналіст Віталій Портников. У цьому сенсі Могилевич – важлива ланка кримінального міжнародного бізнесу російської еліти. І не лише російської.
Могилевич і Фірташ
Наприкінці 2002 року в угорському селищі Чабди була зареєстрована компанія Eural Trans Gas, статутний капітал якої склав 12 тисяч доларів, а засновниками виступили ізраїльський адвокат Могилевича Зеєєв Гордон і три безробітних громадянина Румунії. Директором став екс-міністр освіти Угорщини та колишній співробітник місцевого представництва «Газпрому» Андраш Кнопп.
Уже у 2003 році ця компанія отримала монопольне право на постачання туркменського газу в Україну. В Угорщині компанія отримала безпрецедентні пільги – ставка податку на прибуток для неї склав лише 3%.
Юристи компанії багато років судилися з різними ЗМІ, вимагаючи спростувань того, що Eural Trans Gas має стосунок до Семена Могилевича. За офіційною версією, яку нині можна прочитати на офіційному сайті Group DF, засновником та власником якої є Дмитро Фірташ, Eural Trans Gas Kft була заснована саме ним.
Втім, журналіст-розслідувач Мустафа Найєм у 2008 році більш ніж аргументовано довів наявність більш ніж тісних зв’язків між Фірташем та Могилевичем.
«Фірташ – стовідсотково людина Семена Могилевича. Цей талановитий бізнесмен сьогодні оперує мільярдними сумами, він роз'їжджає по всьому світу, керуючи бізнес-імперією Могилевича. Він спить по 4 години на тиждень і його складно застати в Україні. Йому належить маса нерухомості в Україні, підприємства і, нібито кілька обленерго. І в той же час, він абсолютно несамостійний гравець. Це стовідсотково гравець команди Могилевича, який рапортує босові про будь-якому свій крок, аж до придбання авто чи літака. Другий ключовий агент Могилевича в енергетичному секторі України – Юрій Бойко – екс-глава «Нафтогазу України», – писав тоді ж ще один авторитетний український журналіст Олег Єльцов.
Реалізація схем з постачання газу в Україні не могла бути реалізована без згоди тогочасного президента України Леоніда Кучми.
На т.зв. «плівках Мельниченка» зафінсовані розмови Леоніда Кучми та тодішнього голови СБУ Леоніда Деркача, які стосувалися як співпраці з Могилевичем в Україні, так і його тісних стосунків з президентом Росії Путіним.
Наприкінці 2004 року Eural Trans Gas пішла з українського ринку, а її місце зайняла швейцарська компанія RosUkrEnergo.
26 липня в Ялті президенти Леонід Кучма і Володимир Путін домовилися про зміну схеми поставок середньоазіатського природного газу в Україну через територію Узбекистану, Казахстану та Росії на 20 років. Домовленості глав держав закріпили голови правління «Газпрому» Олексій Міллер і НАК «Нафтогаз України» Юрій Бойко.
Замість Eural Trans Gas поставками газу зайнявся інший посередник зареєстрована у Швейцарії компанія RosUkrEnergo. Акціонерами компанії RosUkrEnergo AG в рівних частках по 50% стали «дочірня» компанія російського «Газпромбанку» Arosgas і компанія Centragas Holding AG. І якщо з російською частиною RosUkrEnergo усе було зрозуміло (у 2006 році «Газпром» безпосередньо викупив 50% RosUkrEnergo), то «українська» тривалий час викликала чимало запитань. Поки не стало відомо, що власники Centragas Holding AG – громадяни України Дмитро Фірташ (90 % акцій) та Іван Фурсін (10 %).
RosUkrEnergo успішно пережила зміну президентів у 2004 році, а Дмитро Фірташ став одним з найбільш наближених до президента Ющенка людей. І лише у 2009 році зусиллями Юлії Тимошенко, яка з перших днів свого прем’єрства розпочала війну проти RosUkrEnergo, компанію вдалося відсторонити від постачання газу в Україну.
У 2010 році британська газета «The Guardian» оприлюднила з посиланням на опубліковані сайтом Wikileaks секретні документи держдепартаменту США, інформацію про те, що постачання газу з Росії в Європейський союз і Україну частково залежать від російської мафії.
Таку інформацію американським дипломатам нібито надав співвласник RosUkrEnergo Дмитро Фірташ. «У ході конфіденційної бесіди з послом США в Києві Вільямом Тейлором він визнав, що в його газовому бізнесі «реальну силу» представляє саме Могилевич. Згідно з інформацією Wikileaks, Фірташ також заявив, що в Україні в 1990-і роки було неможливо займатися бізнесом без укладання угод з різними злочинними угрупованнями.
«Він визнав, що у нього є зв'язки з представником російського кримінального світу Семеном Могилевичем і підкреслив, що перед тим, як почати свій бізнес, йому потрібно було отримати схвалення у Могилевича», – йдеться у звіті американського посла за підсумками зустрічі з Фірташем.
Дмитро Фірташ. Фото: Ukrinform
12 березня співробітники бюро з боротьби з організованою злочинністю Австрії затримали Дмитра Фірташа. Арешт було здійснено на підставі звернення ФБР США. Американці дуже хочуть отримати українського мільярдера – у якості джерела інформації про «газові» схеми на пострадянському просторі, причетність до них російської мафії та участь у цих процесах Володимира Путіна. про діяльність Могилевича загалом – кому як не його близькому партнерові про це знати.
21 березня 2014 року Дмитра Фірташа було звільнено під рекордну для Австрії заставу в розмірі 125 мільйонів євро. Необхідна сума надійшла на рахунок Вищого земельного суду Відня з Росії.
Наразі український олігарх чекає на рішення австрійського суду щодо його екстрадиції до США.
Не виключено, ім’я Дмитра Фірташа прозвучить і в контексті лондонського суду.
